Скорочення та коди

University of British Columbia Library, Vancouver

https://indigitization-toolkit.sites.olt.ubc.ca/files/2017/11/Naming.Conventions.Worksheet-Final.pdf

Коли ви додаєте в назву файлу дату, назву проєкту та тип даних, ім’я може стати занадто довгим. Щоб файл не виглядав як ціле речення, використовують скорочення та коди.

Це як «секретна мова» вашого проєкту, яка робить назви компактними, але зрозумілими. Ось як правильно її створити.

1. Правила «читабельності»

Щоб скорочення не перетворилися на випадковий набір букв, дотримуйтеся стандартів:

• Абревіатури: Пишіть усіма великими літерами.

• Складені скорочення: Кожне нове слово в скороченні починайте з великої літери. Це допомагає оку «розрізати» назву без пробілів.

• Прості коди: Використовуйте 2-3 літери для кожної категорії.

2. Приклад власної системи (Конструктор кодів)

Уявіть, що ви досліджуєте тварин. Ваша система може виглядати так:

• Проєкт: P1 (Проєкт 1), P2 (Проєкт 2).

• Вид: MUS (миша — Mus musculus), DRS (муха — Drosophila).

• ID зразка: 001, 002.

Результат: Замість довгого Project1_Mouse_Sample001.dat ви отримуєте лаконічне P1_MUS_001.dat.

3. Важливі застереження (NB!)

• Ні «домашнім» кодам: Уникайте ініціалів або скорочень, які розумієте тільки ви (наприклад, V_P_zvit.doc). Через рік ви самі забудете, хто такий "V_P".

• Документуйте все: Це найважливіше правило. Будь-який код, який ви вигадали, має бути записаний у спеціальному файлі (Readme або Codebook). Якщо ви передасте дані колезі, він повинен мати «ключ» до вашого шифру.

Як впровадити це у свій проєкт?

1. Складіть список категорій (назви відділів, типи аналізів, види піддослідних).

2. Присвойте кожній категорії 2-3 літерний код.

3. Запишіть ці коди в таблицю і розішліть усім учасникам команди