Чому вторинні дані — це круто?
Головна причина — масштаб. Як окремий дослідник або студент, ви навряд чи зможете опитати 50 000 людей у 10 країнах. У вас просто не вистачить грошей та часу. А великі організації (державні служби статистики, міжнародні фонди) мають для цього колосальні ресурси.
Вища якість: Дані від великих інституцій часто набагато точніші та професійніші, ніж ті, що ви зберете "на колінці".
Швидкість: Ви можете завантажити величезний масив інформації з інтернету за лічені хвилини, замість того, щоб збирати його місяцями.
У чому "пастка"? (Два головні мінуси)
1. "Це майже те, що мені треба"
Оскільки дані збирав хтось інший, вони навряд чи ідеально підходять під ваше запитання.
Ризик: Виникає велика спокуса "підтягнути за вуха" чужі цифри до своєї теорії. Ви починаєте вдавати, що ці дані вимірюють саме те, що вам потрібно, хоча насправді це не зовсім так. Ви не контролювали процес збору, тому маєте те, що маємо.
2. Довга "інструкція"
Хоча самі дані ви отримуєте миттєво, підготовка до роботи з ними займає купу часу.
Проблема: Ви не можете просто відкрити файл і почати рахувати. Вам потрібно "проковтнути" гігантські обсяги документації.
Ви повинні розібратися: як саме обирали людей для опитування? Які були фонові умови? Що означає кожен код у таблиці? Без цього розуміння ваші висновки будуть помилковими.
Отже, вторинні дані — це потужний інструмент, який дає вам доступ до ресурсів рівня цілих міністерств. Але це вимагає від вас чесності (чи дійсно ці дані підходять для моєї теми?) та терпіння (вивчити всі описи та методології, які йдуть у комплекті).