Методичні матеріали для закладів вищої освіти і наукових установ

 ДНТБ України підготувала серію методичних матеріалів з відкритого доступу та відкритої науки: практичні інструменти для університетів та наукових установ України.

Методичні матеріали для закладів вищої освіти і наукових установ щодо розроблення та імплементації стратегії впровадження відкритого доступу

https://doi.org/10.5281/zenodo.19436232

Матеріали допоможуть закладам вищої освіти і науковим установам України створити і впровадити власні стратегії відкритого доступу до наукових здобутків науковців установи. Видання охоплює як теоретичні засади формування інституційної політики, так і практичні кроки з її реалізації.

Методичні рекомендації для закладів вищої освіти та наукових установ України щодо моніторингу ефективності впровадження принципів відкритого доступу, відкритої науки та належного управління дослідницькими даними

https://zenodo.org/records/19398011

Видання присвячене питанню, яке часто залишається поза увагою: як виміряти результативність уже впроваджених принципів відкритої науки. Матеріали містять підходи до оцінки інституційних репозитаріїв, аналізу дотримання принципів FAIR для дослідницьких даних та моніторингу показників відкритого доступу на рівні установи.

Методичні матеріали для закладів вищої освіти і наукових установ щодо розміщення монографій дослідників України у відкритому доступі

https://zenodo.org/doi/10.5281/zenodo.19398294

Мета цих методичних рекомендацій — надати українським дослідникам практичний інструментарій для розміщення монографій у відкритому доступі. Рекомендації охоплюють увесь спектр питань: від розуміння переваг і викликів відкритого доступу до конкретних кроків щодо вибору платформи, укладення видавничих договорів, застосування відповідних ліцензій та забезпечення довгострокового збереження й видимості публікацій. Видання стане у нагоді дослідникам, які планують публікацію монографій, а також бібліотечним фахівцям, що консультують науковців із питань відкритих публікацій.

Рекомендації щодо використання ліцензій відкритого доступу під час розміщення наукових результатів та науково-технічної інформації в Інтернеті

https://doi.org/10.5281/zenodo.19398672

Мета рекомендацій — забезпечити дослідникам України уніфікований підхід до використання ліцензій відкритого доступу для розміщення наукових результатів, зокрема публікацій (статей, монографій, препринтів), даних, програмного забезпечення, навчальних матеріалів і науково-технічної інформації в Інтернеті. Це сприятиме підвищенню доступності, видимості та впливу української науки, відповідності принципам відкритої науки, інтеграції України до Європейського дослідницького простору (ERA) та глобальної екосистеми відкритої науки

Автори: Т. О. Ярошенко, С. О. Чуканова, О. А. Крамаренко, О. І. Рачинська (Київ: ДНТБ України, 2025).

Усі матеріали безкоштовно доступні на платформі Zenodo за ліцензією Creative Commons CC-BY 4.0  

Видання розраховані на широке коло фахівців: адміністраторів, проректорів з наукової роботи, бібліотечних працівників, науковців та дослідників, а також на всіх, хто займається реалізацією інституційної політики відкритого доступу та відкритої науки та рівні установи.

ДНТБ України https://dntb.gov.ua/news/recom

Неконфіденційні дані

Не все, що стосується людини, є таємницею. Іноді закон каже: «Ці дані мають бути публічними», і тоді особа не може заборонити їх використовувати. В управлінні даними такі відомості називаються неконфіденційними.

Ось три прості ситуації, коли персональні дані стають відкритими для всіх:

---

1. Публічність за посадою (Службові особи)

Якщо людина працює на державу або громаду, її приватність дещо звужується на користь суспільного контролю.

• Повноваження: Не є секретом дані про те, як посадовець виконує свою роботу (ст. 5 ЗУ «Про захист персональних даних»).

• Гроші та майно: ПІБ осіб, які отримали бюджетні кошти або державне майно (наприклад, виграли тендер чи отримали земельну ділянку), завжди відкриті (ст. 6 ЗУ «Про доступ до публічної інформації»).

• Кваліфікація: Дані про освіту, досвід роботи чи знання мов кандидата на посаду не є конфіденційними, якщо закон вимагає цих знань для роботи.

---

2. Загальнодоступна інформація (Ви зробили це самі)

Як тільки ви самі винесли інформацію «на люди», вона втрачає статус конфіденційної.

• Соціальні мережі: Якщо ви написали свою адресу та номер телефону в профілі Facebook або Instagram — ці дані стали неконфіденційними.

• Інтерв’ю: Розповідь журналісту про стан здоров’я робить цю медичну інформацію публічною.

• Дії: Будь-хто може збирати та обробляти такі дані без вашого дозволу, бо вони вже є у відкритому доступі.

---

3. Державні реєстри та «Відкриті дані»

Деякі дані є публічними «за замовчуванням», бо держава зобов’язана показувати їх для прозорості ринку та безпеки.

• Реєстри: В Україні понад 100 реєстрів (наприклад, ЄДРПОУ, Реєстр нерухомості, Реєстр судових рішень), де інформація про ФОПів, власників квартир чи учасників судів є доступною.

• Принцип Open Data: Розпорядники (держоргани) мають оприлюднювати все, що є у їхньому володінні, окрім державної таємниці (Постанова КМУ №835).

---

Чому це важливо для дослідника?

Якщо у вашому дослідженні використовуються неконфіденційні дані (наприклад, ви аналізуєте декларації чиновників або відкритий реєстр судових рішень):

1. Вам не потрібно отримувати згоду кожної особи на обробку цих даних.

2. Ці дії не підпадають під жорстке регулювання Закону «Про захист персональних даних».

3. Ви можете вільно поширювати ці результати, якщо це в інтересах науки, суспільства чи нацбезпеки (ст. 11 ЗУ «Про інформацію»).

Резюме: Неконфіденційні дані — це інформація, яка «належить громаді» через закон, посаду особи або її власне рішення стати публічною.

Правила доступу до персональних даних

 1. Коли персональні дані стають «відкритими»?

Згідно із  ЗУ Про захист персональних даних, держава може оприлюднити інформацію про людину у формі відкритих даних лише у чотирьох випадках:

1. Знеособлення: Дані почистили так, що за ними неможливо впізнати конкретну особу.

2. Згода: Людина сама офіційно дозволила поширювати інформацію про себе.

3. Вимога закону: Існують переліки даних (наприклад, реєстри чиновників), які Кабінет Міністрів зобов'язав оприлюднювати.

4. Заборона приховувати: Закон прямо забороняє обмежувати доступ до певної інформації (наприклад, про використання бюджетних коштів або стан довкілля).

2. Магічна межа: Анонімність

Тут діє просте правило: Немає особи — немає обмежень.

• Якщо дані анонімні (неможливо зрозуміти, про кого мова), закон про захист персональних даних на них не поширюється.

• Ця позиція спільна для українського закону та європейського регламенту GDPR.

• Анонімну інформацію можна вільно використовувати для статистики та наукових досліджень.

3. «Червона зона»: Що заборонено обробляти?

Закон (ст. 7) суворо забороняє збирати та обробляти дані про найбільш інтимні та чутливі сфери життя людини:

• Расове або етнічне походження.

• Політичні погляди, релігійні чи світоглядні переконання.

• Членство в партіях чи профспілках.

• Дані про здоров’я, статеве життя.

• Біометричні або генетичні дані.

• Інформацію про кримінальні засудження.

Виняток: Обробка таких даних дозволена лише тоді, коли людина дала явну згоду або сама публічно оприлюднила ці відомості.

4. Юридична шпаргалка

• Джерела даних: Це документи, видані на ваше ім'я, папери, які ви підписали, або те, що ви самі про себе розповіли.

• Померлі особи: На них закон про персональні дані не діє, бо їхня правоздатність припиняється зі смертю (але пам'ятаємо про приватність їхніх родичів).

• Інтереси держави: Обмеження доступу можливе лише в інтересах національної безпеки, економіки чи захисту прав інших людей.

Резюме: Головний принцип захисту даних — ідентифікація. Якщо за цифрами та фактами не видно конкретну людину, дані стають відкритим ресурсом для науки та суспільства.

Як вказати ідентифікатор в Заяві про доступність даних

Якщо дані дослідження будуть оприлюднені, тоді Заява про доступ до даних повинна містити інформацію про те, де і як можна отримати доступ до даних. 

Ідентифікатор - один з обов'язкових елементів метаданих. Якщо ваші дані будуть відкрито доступні за кількома DOI/URL, виберіть відповідне твердження та додайте DOI/URL, розділені крапками з комами. Зверніть увагу! Заява не може бути змінена після публікації статті.

Якщо ви збираєтеся зробити дані відкрито доступними в майбутньому, але не маєте попередньо зареєстрованого DOI/URL, коли надсилаєте свій рукопис, зазначте, що дані не є загальнодоступними, а потім надайте додаткові відомості в розділі Заяв про доступність даних у формі подання про те, коли та як дані стануть доступними.

Якщо дані дослідження не будуть загальнодоступними та без  DOI/URL, треба вказати причину в Заяві. Не хвилюйтеся, існує ряд об'єктивних перешкод для відкритого обміну конфіденційною інформацією, чутливими даними досліджень тощо, тому вказана вами причина не буде підставою для відхилення вашої статті за умови наведення вагомих аргументів для обмеження доступу.

Доступність дослідницьких даних

 Дивіться лекцію Бібліотеки КПІ Доступність дослідницьких даних https://www.youtube.com/watch?v=A_wjyL1VEfg&list=PLotcMLgU7ilaI43GgFyDK9bbOIzBBQ0ig&index=3

Ключові питання:

• Що таке принципи FAIR і чому доступність — це серце цього підходу.
• Які характеристики мають бути у ваших даних, щоб їх було легко знайти та використовувати.
• Як політика журналів щодо даних впливає на процес публікації.
• Навіщо потрібні шаблони заяв про доступ до даних, як їх правильно складати.
• Як цитованість даних впливає на вашу наукову кар’єру.

Принципи FAIR

Принципи FAIR –  це міжнародно визнані принципи управління науковими даними, створених з метою зробити дані та інші результати доступнішими та більш придатними для повторного використання іншими, вони забезпечують Відшукуваність (Findable), Доступність (Accessible), Інтероперабельність (Interoperable) та Багаторазовість (Reusable). Визначені у 2016 році, принципи FAIR зараз вважаються стандартом у відкритості дослідницьких даних і дедалі частіше вимагаються для дослідницьких проєктів. Варто зазначити, що дані або вихідний код можуть бути FAIR більшою чи меншою мірою, але будь-який рух у напрямку FAIR є позитивним. 

Практичні кроки для впровадження принципів FAIR в управлінні даними

Findability (Відшукуваність)

• Має унікальний, постійний ідентифікатор, наприклад, DOI.
• Має багато описових метаданих (даних про дані).
• Індексується в ресурсі, доступному для пошуку, наприклад, у репозитарії даних.

Щоб зробити дані/код доступними для пошуку:

• Зберігайте дані в репозиторії, що надає їм DOI.
• Цитуйте це в публікаціях (використовуючи DOI).
• Переконайтеся, що це повністю задокументовано — заповніть усі відповідні поля під час депонування та додайте файл README.

Accessibility (Доступність)

• Можна отримати за допомогою стандартного, безплатного та відкритого протоколу, який дозволяє автентифікацію, де це необхідно.
• Метадані доступні навіть там, де немає даних.

Щоб зробити дані/ код доступними:

• Використовуйте відповідний репозиторій для ваших даних/коду
• Якщо ви не можете поділитися своїми даними/кодом, створіть запис лише з метаданими.

Interoperability (Сумісність)

• Може бути інтегрований з іншими даними, програмами та робочими процесами.
• Використання відкритих або загальновживаних форматів файлів.

Щоб зробити дані/ код сумісними:

• Перевірте, чи використовуються стандартні або відкриті формати файлів
• Використовуйте стандартну та доступну лексику.

Reusability (Багаторазовість)

• Опубліковано з ліцензією, яка вказує, як її можна використовувати повторно, наприклад, ліцензія CC.
• Відповідно до громадських стандартів.
• Чітко задокументовано.

Щоб зробити дані/ код придатними для повторного використання:

• Використовуйте ліцензію Creative Commons для даних
• Для програмного забезпечення з відкритим кодом виберіть відповідну ліцензію тут
• Надайте якомога більше інформації (метаданих) про дані під час надсилання до репозитарію
• Додайте файл README для пояснення та контекстуалізації даних.

• Додатково:

• FAIR Principles

• FAIR для різних типів даних 

• Застосування FAIR для свого дослідження 

• How to FAIR: Practical Guide

• Серія гайдів від GO FAIR для науковців, бібліотекарів, ІТ-фахівців. 

• FAIRsharing

• Каталог стандартів, баз даних, політик і моделей метаданих.(Незамінний ресурс для вибору відповідного формату даних у певній дисципліні.)

• НТБ ім. Г.І. Денисенка КПІ ім. Ігоря Сікорського. (2024). Інструменти оцінювання даних на відповідність принципам FAIR [Відео]. YouTube.

Носії інформації

Не існує ідеального носія інформації, який би забезпечував зручний доступ, але ніколи не страждав від пошкоджень, втрат чи старіння. Гарною практикою є зберігання дослідницьких даних щонайменше на двох різних типах носіїв. Це допомагає диверсифікувати ризики в місці зберігання, як для короткострокового, так і для довгострокового зберігання. 

Для тимчасового зберігання рекомендується використовувати настільний ПК, ноутбук чи флешку, для зберігання головних копій - мережевий диск університету, задля співпраці з членами різних установ - хмарні сервіси.

Також рекомендується періодично перевіряти доступність даних.

Метадані

Метадані означають дані про дані. Це структурована інформація, яка описує, пояснює, визначає місцезнаходження або іншим чином представляє щось інше.

Вони забезпечують  структурований спосіб опису наборів даних стандартизованим чином, що читається машиною. Тобто це дозволяє різним комп'ютерам автоматично інтерпретувати вміст.

Без надійних метаданих неможливо шукати, ідентифікувати чи інтерпретувати дані. Метадані забезпечують відповідність принципам FAIR, а саме відшукуваності, доступності та багаторазовості.

Нижче наведено загальні елементи метаданих:

Типи	Функції	Приклади
Описові метадані	Дозволяє здійснювати відшукування, індексування та пошук	Назва Творець Спонсори Тема Мова Дати Розташування Постійний ідентифікатор
Технічні метадані	Описує, як було створено та структуровано набір даних	Методи Обробка Імена файлів Формат файлу Змінні Коди Версії
Адміністративні метадані	Описує права користувачів та керування набором даних	Права та ліцензія на повторне використання Доступ до інформації, такої як обмеження та період ембарго

Додатково: Стандарти метаданих, Readme

Інструмент EUDAT B2SHARE містить вбудований майстер ліцензування, який спрощує вибір відповідної ліцензії для дослідницьких даних.

Заява про доступ до даних

Дослідницька публікація повинна містити Заяву про доступність даних, яка включає інформацію про те, де можна знайти дані, що підтверджують результати, наведені в статті, включаючи, де це можливо, гіперпосилання на загальнодоступні архівні набори даних, проаналізовані або створені під час дослідження.

Data Availability Statement (DAS) не обов’язково слідувати будь-яким шаблонам, але ви можете знайти деякі зразки. Різні журнали мають різну політику щодо DAS; завжди перевіряйте політику журналів, до яких ви подаєте заявку. Деякі журнали лише заохочують авторів включати DAS, а деякі висувають це як вимогу. Вони можуть мати різне форматування, наприклад місце, ДЕ саме в статті має відображатися DAS. Деякі видавці надають вказівки та шаблони, щоб допомогти авторам написати DAS, наприклад:

SpringerNature
Американський інститут фізики (AIP)
Тейлор і Френсіс
Elsevier

Навіть якщо журнал, яким ви користуєтеся, не має такої вимоги, добре дослідницькою практикою є написання DAS для кожної опублікованої статті. Скористайтеся цими шаблонами, щоб почати.

Отже, Заява про доступ до даних має включати таку основну інформацію:

• Доступ до даних: посилання (постійний ідентифікатор) або електронну адресу відділу/групи.
• Умови використання даних: чи поширюється загальна ліцензія на всіх користувачів, чи необхідно укласти угоду про обмін даними перед наданням доступу до даних.
• Місце зберігання: назви сховищ даних, а також будь-які постійні ідентифікатори або номери доступу до набору даних.
• Обмеження: обґрунтовані причини, чому дані не можуть бути доступні, наприклад “Дані не можуть бути передані через етичні/юридичні/комерційні обмеження”.
• Джерела вторинних даних: якщо ви не збирали дані дослідження самостійно, а замість цього використовували наявні дані, отримані з іншого джерела, це джерело має бути зазначене.
• У разі відсутності даних: потрібно додати заяву про доступ до даних, навіть якщо в публікації немає жодних даних (дивись приклад з “Ми не аналізуємо та не створюємо жодних наборів даних, тому що наша робота відбувається в рамках теоретичного та математичного підходу” https://www.nature.com/articles/s41599-020-0517-1).