Права інтелектуальної власності охоплюють будь-який результат, створений завдяки інтелектуальним зусиллям людини або організації. Проте у світі даних існують певні нюанси:
Персональні дані: Кожна фізична особа має невід'ємні та непорушні немайнові права на відомості про себе.
Факти проти оформлення: У багатьох країнах (наприклад, США) самі факти не підлягають авторському праву. Проте спосіб їх представлення — діаграми, таблиці чи візуалізації — може бути об’єктом авторського права.
Інституційний вплив: Технічно дані часто можуть належати університету або установі, де працює дослідник. Важливо, щоб дослідники зверталися до своєї установи, якщо вони не впевнені щодо своїх прав інтелектуальної власності. Наприклад, у Політиці відкритої науки КПІ імені Ігоря Сікорського ці питання регулюються окремим розділом 8 “Інтелектуальна власність та етика”, відповідно до якого дані є інтелектуальною власністю Університету як службові об'єкти, проте дослідникам наполегливо рекомендується залишати за собою авторські та майнові права у відносинах із третіми сторонами (видавцями).
Донори та гранти: Організації, що фінансують дослідження, не претендують на право власності на дані, але часто мають власну політику, яка визначає, як і де дослідник зобов'язаний ділитися отриманими результатами, накладає обмеження на розповсюдження даних.
Немає коментарів:
Дописати коментар